побіденний
ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що бідола́шний.
Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (М. Коцюбинський);
// у знач. ім. побіде́нний, ного, ч. Те саме, що бідола́ха.
– Мене прокляла мати, прокляв і батько з того світу – я Каїн! .. А тобі мене жаль як побіденного, нещасливого... Спасибі тобі, козаче (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)