побіденний —
-а, -е, розм., рідко. Те саме, що бідолашний. || у знач. ім. побіденний, -ного, ч. Те саме, що бідолаха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побіденний —
Побіде́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
побіденний —
ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідола́шний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (М. Коцюбинський); // у знач. ім. побіде́нний, ного, ч. Те саме, що бідола́ха.
Словник української мови у 20 томах
побіденний —
ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідола́шний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (Коцюб., І, 1955, 98); // у знач. ім. побіде́нний, ного, ч. Те саме, що бідола́ха.
Словник української мови в 11 томах
побіденний —
Побіде́нний, -а, -е Горемычный. МВ. (О. 1862. І. 94). А тобі мене жаль, як побіденного, нещасливого. Стор. МПр. 10.
Словник української мови Грінченка