побіденний

побіде́нний

-а, -е, розм., рідко.

Те саме, що бідолашний.

|| у знач. ім. побіденний, -ного, ч. Те саме, що бідолаха.

Значення в інших словниках

1. побіденний — див. нещасливий; хоробрий  Словник синонімів Вусика
2. побіденний — Побіде́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. побіденний — ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідола́шний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (М. Коцюбинський); // у знач. ім. побіде́нний, ного, ч. Те саме, що бідола́ха.  Словник української мови у 20 томах
4. побіденний — ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідола́шний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (Коцюб., І, 1955, 98); // у знач. ім. побіде́нний, ного, ч. Те саме, що бідола́ха.  Словник української мови в 11 томах
5. побіденний — Побіде́нний, -а, -е Горемычный. МВ. (О. 1862. І. 94). А тобі мене жаль, як побіденного, нещасливого. Стор. МПр. 10.  Словник української мови Грінченка