побіждати

ПОБІЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОБІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, рідко.

1. Те саме, що перемага́ти 1.

Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає, Шість тисяч турок-яничар побіждає (з думи);

Ідуть [троянці], зімкнувшись міцно, тісно, Ідуть, щоб побідить поспішно Або щоб трупом полягти (І. Котляревський);

– Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю. Множество [безліч] ляхів побідив. Хай же квітне вічно руська земля! (О. Довженко).

2. перен. Здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; переборювати когось, щось.

Він побідить, порве шкарлющі [шкаралющі] пересуду (І. Франко);

// Добиватися успіху в кого-небудь, завойовувати чиюсь любов, прихильність і т. ін.

Їй здалося, .. що вона побідила й серце молодого панича (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. побіждати — побіжда́ти дієслово недоконаного виду перемагати рідко  Орфографічний словник української мови
2. побіждати — Перемогати, перемогти, поперемогати, змагати, змогти, позмагати, бороти, виборювати, вибороти, повиборювати, зборювати, збороти, позборювати, переборювати, перебороти, попереборювати, поборювати, побороти, долати, подолати, здолати, дужати, здужувати...  Словник чужослів Павло Штепа
3. побіждати — ПОБІЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОБІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що перемага́ти 1. Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає, Шість тисяч турок-яничар побіждає (Укр.. думи..  Словник української мови в 11 томах
4. побіждати — Побіжда́ти, -да́ю, -єш сов. в. побіди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Побѣждать, побѣдить. Пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив. Макс.  Словник української мови Грінченка