побік

ПО́БІК, розм.

1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік.

– Ти думаєш, – .. почала Галя, – .. легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Панас Мирний).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, особи, предмета, недалеко від яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.

А коли навчав [Андрусь] сина сіяти, то на одному місці все одно встояти не міг, так і ходив побік Леся з кінця в кінець, так і ходив, увесь час прискіпливо стежачи за ним та напоумляючи: – Не квапся, хлопче, не квапся (І. Нижник);

Побік стежки розрослися високі й товстелезні дуби (із журн.).

Значення в інших словниках

1. побік — по́бік 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́бік 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. побік — див. близько  Словник синонімів Вусика
3. побік — розм. 1》 присл. Те саме, що поряд I 1); обік. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, особи, предмета, недалеко від яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побік — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал.  Словник синонімів української мови
5. побік — ПО́БІК, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік. — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Мирний, II, 1954, 235). 2. у знач. прийм., з род.  Словник української мови в 11 томах