побік
по́бік
розм.
1》 присл. Те саме, що поряд I 1); обік.
2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, особи, предмета, недалеко від яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.
Великий тлумачний словник сучасної української мови