Значення в інших словниках
-
побік —
по́бік 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́бік 2 прийменник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
побік —
розм. 1》 присл. Те саме, що поряд I 1); обік. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, особи, предмета, недалеко від яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побік —
ПО́БІК, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік. – Ти думаєш, – .. почала Галя, – .. легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Панас Мирний). 2. у знач. прийм., з род.
Словник української мови у 20 томах
-
побік —
ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
побік —
ПО́БІК, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік. — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Мирний, II, 1954, 235). 2. у знач. прийм., з род.
Словник української мови в 11 томах