поважатися
ПОВАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. розм. Вважатися, визнаватися за кого-, що-небудь.
Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Пас. до поважа́ти 1.
Всяка письменна людина поважалася запорожцями, висувалася в колі (Іван Ле);
Серед склавинів було надто багато князів, а ті з них, що мали неспокійну дачу і могли повести за собою окольний люд, коли йшло про оборону краю чи похід за Дунай, величалися великими й поважалися більше, ніж інші, окрім найстаршого, князя-вітця (Д. Міщенко);
Дякувати Богу, після важких років переслідувань за часів радянського режиму, що вдарили з нечуваною силою насамперед по Українській греко-католицькій церкві, у вільній і демократичній Україні поважається релігійна свобода всіх громадян, отже й католиків усіх обрядів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)