повдовілий

ПОВДОВІ́ЛИЙ, а, е, розм.

Дієпр. акт. до повдові́ти.

Повдовіла, турботами прибита мати не була в силі виплачувати точно по умові довг (О. Кобилянська);

Більшість минківських вояків не повернулася додому. Повдовілі солдатки, побачивши когось з прибулих, голосили на все село (В. Минко);

* Образно. Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. повдовілий — повдові́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. повдовілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до повдовіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повдовілий — ПОВДОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до повдові́ти. Повдовіла, турботами прибита мати не була в силі виплачувати точно по умові довг (Коб., III, 1956, 211); Більшість минківських вояків не повернулася додому.  Словник української мови в 11 томах