повдовілий

повдові́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до повдовіти.

Значення в інших словниках

1. повдовілий — повдові́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. повдовілий — ПОВДОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до повдові́ти. Повдовіла, турботами прибита мати не була в силі виплачувати точно по умові довг (О. Кобилянська); Більшість минківських вояків не повернулася додому.  Словник української мови у 20 томах
3. повдовілий — ПОВДОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до повдові́ти. Повдовіла, турботами прибита мати не була в силі виплачувати точно по умові довг (Коб., III, 1956, 211); Більшість минківських вояків не повернулася додому.  Словник української мови в 11 томах