повеселілий

ПОВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е.

Який повеселів, став веселим.

Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (О. Гончар);

Ізнов панська магдебуія, з присудом то на шибеницю, а то на палю. Низько, ще нижче опускали голови було повеселілі панські раби (Г. Колісник);

// Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).

Похмуре панове обличчя вигодинюється, ясніє. Осміхнувся, зводить повеселіле лице до хлопців (С. Васильченко);

Варка підвела повеселілі очі, соромливо оглянула всіх (Ю. Збанацький);

* Образно. Не лютує тиф у повеселілих селах і менше ночами наскакують банди (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. повеселілий — повеселі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повеселілий — див. веселий  Словник синонімів Вусика
3. повеселілий — -а, -е. Який повеселів, став веселим. || Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повеселілий — ПОВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який повеселів, став веселим. Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (Гончар, II, 1959, 26); // Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах