повзун
ПОВЗУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто повзає.
Є звірі – чудові повзуни по деревах (М. Трублаїні).
2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку.
[Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг! Похряпаний, чепіги позв'язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся (М. Кропивницький);
– Пішли, пішли, – підганяв Сидоренко [Івана], – он там маслянка, бери її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи заїдало вчора (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)