повиводити

ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.

1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох.

Фурмани повиводили коней (М. Стельмах).

2. Наплодити потомство у великій кількості (про всіх або багатьох – птахів, тварин).

Влітку, коли всі птахи вже повиводили своїх пташенят, у дельті Дунаю особливо гомінко (з наук.-попул. літ.);

Солов'їхи вже повиводили малят (Л. Дмитерко).

3. Зробити, побудувати багато чого-небудь, що має протяжність, висоту.

Збудував собі храм я в пустині, Повиводив на всхід [схід] вівтарі (П. Грабовський).

4. Усунути, видалити, винищити без залишку все або багато чого-небудь.

Повиводити плями на скатерці.

5. Старанно написати, вималювати все або багато чого-небудь.

Прізвища на афішах усіх артистів .. повиводили (Остап Вишня);

* Образно. Мороз на вікнах повиводив тонкими візерунками гори, і смереки, і ялини (А. Турчинська).

△ (1) Повиво́дити на орбі́ту (орбі́ти) – те саме, що Виво́дити / ви́вести на орбі́ту (багато літальних апаратів) (див. виво́дити¹).

– Ми на космічні орбіти вже кількатонні кораблі повиводили (В. Собко).

Словник української мови (СУМ-20)