повитий

ПОВИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до пови́ти¹.

Лягло спочити Козацьке біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко);

В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина (Т. Шевченко);

Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем (Леся Українка);

А он засиніли ще дальші гори, легким блакитним серпанком повиті (Г. Хоткевич);

Так іноді поеми всі віддав би За кілька слів нерівних, гарячкових, Повитих гнівом, радістю, любов'ю (М. Рильський);

Його несподівано гарячі слова про неї були пройняті ніжністю, повиті пісенною красою (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Вона несла повитую дитину (І. Франко);

// пови́то, безос. пред.

– На душі в мене зараз, як в осінньому небі – все хмарами повито (А. Шиян);

Все місто мовби повито зараз її смутком, її любов'ю (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. повитий — пови́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повитий — див. загорнений  Словник синонімів Вусика
3. повитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повити I. || повито, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повитий — ПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пови́ти¹. Лягло спочити Козацьке біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина (Шевч.  Словник української мови в 11 томах