повноправ'я

ПОВНОПРА́В'Я, я, с., рідко.

Володіння всіма законними правами; повноправність.

І до бою сміло став я проти панства, царства мли, за свободу й повноправ'я, щоб народи всі жили! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. повноправ'я — повнопра́в'я іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. повноправ'я — -я, с., рідко. Володіння всіма законними правами; повноправність.  Великий тлумачний словник сучасної мови