повнішати
ПОВНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати повнішим (див. по́вний 1, 3).
Все йшло як слід. Скарбів ріка повнішала щозміни (П. Дорошко).
2. Ставати повнішим (див. по́вний 7); в міру товстішати.
Ольжине лице повнішало й наливалось, як виноградна ягода (І. Нечуй-Левицький);
На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)