поводження
ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Певна поведінка, спосіб або характер дій.
В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський);
Йому було соромно і боляче .. за своє не дуже чемне поводження в кабінеті начальника, коли він, Бачура, втратив самовладання і навіть прикрикнув на цього по суті доброго і працьовитого чоловіка (М. Чабанівський).
2. Обходження з ким-небудь, ставлення до когось.
Оця шпиталька [госпітальна їжа], та супокій у шпитальних келіях, та лагідніше поводження шпитальних дозорців .. й є головною приманою, що заставляє .. в'язнів тужити за шпиталем (І. Франко);
Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Ю. Яновський);
// Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь.
Борис .. схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою (О. Гончар).
3. діал. Удача.
Добрий візник був половиною поводження в дорозі, то й князь мав усяку причину чути себе вдоволеним з того, що найшов такого візника, як Іван (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)