поводження

Поведінка, поведенція, манери; (з ким) ставлення до, сов. обходження; (кодекс поведінки) г. настанова.

Значення в інших словниках

1. поводження — («грано з поводженням»): успіх [XII] — успіх [XVIII] Ежен, що найбільше вдався в батька, робиться адвокатом, живе в Плассані без особливого поводження, а занюхавши, що в Парижі готовиться державний переворот...  Словник з творів Івана Франка
2. поводження — пово́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. поводження — -я, с. 1》 Певна поведінка, спосіб або характер дій. 2》 Обходження з ким-небудь, ставлення до когось. || Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поводження — Поведінка, поводжа, вчинок, чинність, див. повадка  Словник чужослів Павло Штепа
5. поводження — Пово́дження, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський); Йому було соромно і боляче ..  Словник української мови у 20 томах
7. поводження — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм.  Словник синонімів української мови
8. поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270); Йому було соромно і боляче..  Словник української мови в 11 томах