поводир

Поводатор, поводар, старчовід, як ім. повожатий; ІР. проводир, ватажок, керівник.

Значення в інших словниках

1. поводир — поводи́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поводир — -я, ч. 1》 Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. 2》 Керівник, вожак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поводир — Поводи́р, -ря́, -ре́ві; -дирі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поводир — ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Я. Щоголів); Він вирішив стати поводирем сліпого лірника (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. поводир — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння).  Словник синонімів української мови
6. поводир — ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Щог.  Словник української мови в 11 томах