поводир —
поводи́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
поводир —
Поводатор, поводар, старчовід, як ім. повожатий; ІР. проводир, ватажок, керівник.
Словник синонімів Караванського
поводир —
-я, ч. 1》 Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. 2》 Керівник, вожак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поводир —
ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Я. Щоголів); Він вирішив стати поводирем сліпого лірника (Ю.
Словник української мови у 20 томах
поводир —
ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння).
Словник синонімів української мови
поводир —
ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Щог.
Словник української мови в 11 томах