повозка

ПОВО́ЗКА, и, ж.

Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови.

Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Панас Мирний);

Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку, бо одно, що надворі спека й порохи, а друге, що чоловік її може бути п'яний (Л. Мартович);

А біля могили дорога переорана, повозка застрибала по борознах (І. Карпенко-Карий);

На цих монетах ольвійські карбувальники зображували їхні портрети, на звороті ставили ім'я царя і відповідну атрибутику – парокінну повозку, лук і сагайдак, горит (Скілур), орел на тамзі (Фарзой) (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. повозка — пово́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повозка — -и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повозка — Віз, візок, див. карета, теліга, тачанка, тарантас, ляндо, фіра  Словник чужослів Павло Штепа
4. повозка — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал.  Словник синонімів української мови
5. повозка — ПОВО́ЗКА, и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови. Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Мирний, IV, 1955, 323); Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку...  Словник української мови в 11 томах