повсякчас
ПОВСЯКЧА́С, присл.
Постійно, завжди.
– Ми його, нашого любого товариша, будемо повсякчас ізгадувати добрим словом у своїй громаді (Б. Грінченко);
Повсякчас, навіть коли Україну злії люди робили для її дітей мачухою, і тоді вона залишалася дорогою вірним її синам (П. Панч);
// У будь-який момент; будь-коли.
Молодіж інакше вже дивиться на це діло: – Як сидять, каже, на віру, то чоловік жінку більш любить та жалує, бо вона його може повсякчас покинути... (М. Коцюбинський);
По той бік шосе .. стоїть радіомовна станція .. Повсякчас вона готова передати військам історичну звістку про капітуляцію фашизму (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)