повсякчасний
ПОВСЯКЧА́СНИЙ, а, е.
Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди.
Треба .. дбати про повсякчасне залучення до етнографічної роботи .. нашої студентської молоді (М. Рильський);
Для нього лад був повсякчасним здобутком у боротьбі з різнобіжними поривами, щоденною перемогою над собою, щохвилинною боротьбою з хаосом (В. Підмогильний);
Отсе [оце] укривання своїх задумів і планів, це повсякчасне тремтіння, щоб один схиблений крок не попсув цілого, з таким накладом сил і здоровля, з такою натугою думки, веденого діла виснажувало гетьмана Мазепу й грозило витратою останків сил, котрих йому якраз тепер так дуже, дуже потрібно (Б. Лепкий);
Мала княгиня молода роззути свого мужа й знайти в одному чоботі золото, а в другому нагайку – хай жде достатку, але не забуває про впокорення повсякчасне (П. Загребельний);
А день – це саме життя з своїми повсякчасними турботами, дрібними щоденними обов'язками, легкими радощами, побутовими неприємностями і втіхами (О. Іваненко);
// Постійний, звичний.
Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько [тільки] хату теплу, працю повсякчасну (Панас Мирний);
Дев'ять літ праці! .. Праці щирої, повсякчасної, такої, що всі її радощі й болі стали їх особистими радощами й болями (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)