повтиканий
ПОВТИ́КАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до повтика́ти.
Глечики, повтикані в сіно в передку, почали вискакувати (І. Нечуй-Левицький);
Замінований шлях ряснів дротиками, що стирчали то там, то там із чорної землі. Ті дротики виглядали невинно, мов ненароком повтикані чи погублені кимсь і втоптані в землю безліччю ніг незчисленних юрб (І. Багряний);
Міцні, на високих та широких, як жорнові камені, колесах, мажари вже були готові в дорогу; змащені добрим черкаським дьогтем, повкривані рогожами, ув'язані, в передках лежав дорожній риштунок і стриміли, повтикані в сіль, батіжки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)