повтикати

ПОВТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Вткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

– Обмотаю [макітри] соломою, повтикаю в кадівб та й довезу хоч і за сто верстов (І. Нечуй-Левицький);

Решта шибок, як і раніше, були позатикані онучами, й ті онучі не повилітали, – це, либонь, ще ті онучі, що були й за Максимового дитинства, що їх іще повтикала стара Кривоносиха (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. повтикати — повтика́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повтикати — -аю, -аєш, док., перех. Вткнути все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повтикати — Аю, -аєш, недок. Робити щось неуважно, без зацікавлення. Можна ще повтикати вечірній випуск новин по телевізору (С. Жадан).  Словник сучасного українського сленгу
4. повтикати — ПОВТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — Обмотаю [макітри] соломою, повтикаю в кадівб та й довезу хоч і за сто верстов (Н.-Лев., І, 1956, 159).  Словник української мови в 11 томах
5. повтикати — Повтикати, -ка́ю, -єш гл. Воткнуть (во множествѣ). Повтикав кілки. Левиц. І. 106.  Словник української мови Грінченка