повірний

ПОВІРНИ́Й, а, е, іст.

Який дає в борг (про торговця, шинкаря і т. ін.);

// у знач. ім. повірни́й, но́го, ч.; повірна́, но́ї, ж. Людина, яка дає в борг.

Шинкарочко молодая, колись була повірная: повір меду і горілки, ох не маю собі жінки (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. повірний — пові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повірний — -а, -е. Який продає в борг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повірний — Повірни́й, -а́, -е́ Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки. н. п.  Словник української мови Грінченка