повір'я
ПОВІ́Р'Я, я, с.
Перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв'язки між подіями та явищами навколишнього світу і долею людини.
З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся усякі оті гуцульські оповідання, повір'я і приказки (Г. Хоткевич);
За народним повір'ям ластівка несе людям спокій і щастя (з навч. літ.);
За народними повір'ями, саме цієї чарівної ночі [на Івана Купала] розцвітає раз на рік диво-квіткою папороть і можна знайти розрив-траву, що на скарби вказує (з наук.-попул. літ.);
І тут всі згадали старе повір'я: б'ють коні – значить, бути шлюбу нещасливому... (Л. Горак);
* У порівн. І тільки шурхотом шаршавим [шершавим] шелестів Колючий гай олив, Старий, безплідний, сивий, як повір'я (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)