повірений

ПОВІ́РЕНИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. пас. до пові́рити².

Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (Уляна Кравченко);

// пові́рено, безос. пред.

Спроваджено з заграниці .. освіченого і спосібного артиста драматичного, Еміля Бачинського, котрому повірено заряд і режисерію [режисуру] театру (І. Франко).

2. у знач. ім. пові́рений, ного, ч. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.

Секретар комсомолу Маслов був його сердечним повіреним (В. Собко).

3. у знач. ім. пові́рений, ного, ч., пові́рена, ної, ж. Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені.

Якіїсь злидні ще стояли .. Се все десятські та соцькії, Начальники, п'явки людськії.., Судді і стряпчі безтолкові, Повірені, секретарі (І. Котляревський);

– От ми зібрали з трьох сіл одну громаду, поміркувались та й надумали – вибрать повіреного і доходить вже правди по судах (О. Стороженко);

Але ось голова суду назвав повіреного рудоуправи (Г. Коцюба).

△ (1) Пові́рений у спра́вах – дипломатичний представник однієї держави в іншій, рангом нижчий від посла.

* Образно. За Цівадісом греблися по снігу Тоська і Госька, його повірені в злодійських справах (Григорій Тютюнник);

(2) Прися́жний пові́рений – у Росії до 1917 – офіційна назва адвоката (після 1864 р.).

– А сюди ж як потрапили? – Через присяжного повіреного Варшавського. Він виступав у нас на процесі, захищав... Симпатичний чоловік (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. повірений — пові́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повірений — Пові́рений. Ввірений, доручений, даний під опіку. Дорожив він дуже моральним поведенєм молодіжи і доброю славою повіреної собі ґімназії (Б., 1895, 20, 1) // пол. powierzyć — 1) доручити, 2) довірити, powierzyć czyjejś opiece — дати під опіку.  Українська літературна мова на Буковині
3. повірений — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II. || повірено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін. 3》 у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повірений — Уповноважений, довірник, див. адвокат  Словник чужослів Павло Штепа
5. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст.  Словник синонімів української мови
6. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (У. Кравч., Вибр., 1958, 372); // пові́рено, безос. присудк. сл. Спроваджено з заграниці..  Словник української мови в 11 томах
7. повірений — рос. поверенный особа, уповноважена здійснювати певні дії від імені і за дорученням інших осіб.  Eкономічна енциклопедія