повірений
Пові́рений. Ввірений, доручений, даний під опіку. Дорожив він дуже моральним поведенєм молодіжи і доброю славою повіреної собі ґімназії (Б., 1895, 20, 1)
// пол. powierzyć — 1) доручити, 2) довірити, powierzyć czyjejś opiece — дати під опіку.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.