Великий тлумачний словник сучасної мови

повірений

пові́рений

-а, -е.

1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II.

|| повірено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.

3》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені.

Повірений у справах — дипломатичний представник однієї держави в іншій, рангом нижчий від посла.

Тимчасовий повірений — дипломат, який очолює дипломатичне представництво за відсутності постійного дипломатичного представника.

4》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Особа, що займається веденням судових справ.

Присяжний повірений — у дореволюційній Росії – офіційне найменування адвоката.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повірений — пові́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. повірений — Пові́рений. Ввірений, доручений, даний під опіку. Дорожив він дуже моральним поведенєм молодіжи і доброю славою повіреної собі ґімназії (Б., 1895, 20, 1) // пол. powierzyć — 1) доручити, 2) довірити, powierzyć czyjejś opiece — дати під опіку.  Українська літературна мова на Буковині
  3. повірений — Уповноважений, довірник, див. адвокат  Словник чужослів Павло Штепа
  4. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (Уляна Кравченко); // пові́рено, безос. пред. Спроваджено з заграниці ..  Словник української мови у 20 томах
  5. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст.  Словник синонімів української мови
  6. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (У. Кравч., Вибр., 1958, 372); // пові́рено, безос. присудк. сл. Спроваджено з заграниці..  Словник української мови в 11 томах
  7. повірений — рос. поверенный особа, уповноважена здійснювати певні дії від імені і за дорученням інших осіб.  Eкономічна енциклопедія