повіситися
ПОВІ́СИТИСЯ, і́шуся, і́сишся, док.
1. Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення.
[Гострохвостий:] Присягаюсь, що не піддурюю. Бодай я завтрішнього [завтрашнього] дня не діждав, бодай я завтра повісився на своїх ремінних пасах, в своїй хаті (І. Нечуй-Левицький);
Мало не всі з присутніх когось із рідні отоді втратили: Гармаші – батька; дядько Мусій – племінницю, Євменову дочку, що з наруги повісилась (А. Головко).
2. рідко. Зайняти висяче положення.
Словник української мови (СУМ-20)