повітатися
ПОВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
Те саме, що привіта́тися.
Увійшов Максим, повітався у хату, став струшувати з кобеняка сніг (С. Васильченко);
І Віра Устинівна ввійшла (ми встали всі і, повітавшись, сіли) (П. Тичина);
Рясничка швидко опинилася коло чабанової хати і повіталася: – Добридень, сусідоньку! (Марко Вовчок);
То, було, таки хоть і стереглись одне одного, да все-таки й повітаються й погуторять де про що, як брат із сестрою, а тепер бояться й очей звести одне на одного (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)