повішальник

ПОВІ́ШАЛЬНИК, а, ч., розм.

Той, хто повісився.

Значення в інших словниках

1. повішальник — пові́шальник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повішальник — -а, ч., діал. Вішальник (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повішальник — Повішальник, -ка м. Повѣсившійся. Камен. у.  Словник української мови Грінченка