погнатися
ПОГНА́ТИСЯ, пожену́ся, пожене́шся, док.
1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось.
Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський);
Коли за ним здумають погнатися Погиба з Бараболею – сюди [на болото] не наважаться піти (М. Стельмах);
Літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Д. Ткач);
* Образно. На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь: отже, за батьком і на той світ погнався!.. (Марко Вовчок).
2. розм. Те саме, що погна́ти 3.
Так з невільничих кайданів Швидше вирватись потрапив Атта Троль. Він диким скоком Геть по вулиці погнався (Леся Українка).
3. розм. Те саме, що ви́рости 1.
Груша погналася вгору, як верба (І. Нечуй-Левицький).
4. перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь.
Поженемося за баришем, а скільки крові братньої нап'ємося! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)