погнути

ПОГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. Надати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми.

Погнути металевий дріт;

// Зробити кривим; викривити.

[Мирон:] Вчора приземлився у тебе німець на винищувачі, заблудився. Літак нової системи. Гвинт погнув, а так все в порядку (О. Корнійчук);

// безос.

Довгий, кістлявий ніс його якось погнуло набік (О. Стороженко);

// Нагнути верхню частину чого-небудь; нахилити.

Вітер з поля дихне, погне і полама [лозу] (Т. Шевченко);

// Зробити зігнутим, згорбити.

Вид старого з первого погляду здавався похмурим і неволив до поваги: не дуже й погнули його десять десятків літ (О. Стороженко).

2. перен. Зламати, здолати.

Доля погнула;

// безос.

Як дочка, .. борись за свого батька, за те, щоб він піднявся, якщо його погнуло та покрутило (О. Гончар).

◇ (1) Погну́ти спи́ну – те саме, що Гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.) (якийсь час) (див. гну́ти).

Тож важко бачить, як нероба Цей хліб, мов здобич, розрива, – Хоча б то день колись для проби Погнув би спину у жнива! (М. Гірник).

Словник української мови (СУМ-20)