погорблений

ПОГО́РБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пого́рбити і пого́рбитися.

Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (О. Гончар);

Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому, але ще дебелому дідові (Яків Баш).

2. у знач. прикм. Те саме, що зго́рблений 2.

* Образно. – Журавель уже полинув, Б'є сполоханим крилом, І погорблену хатину Вітер хиле за селом... (М. Нагнибіда);

// Укритий горбами.

Перед очима на мить з'являється погорблене кладовище (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. погорблений — пого́рблений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. погорблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до погорбити і погорбитися. 2》 у знач. прикм. Те саме, що згорблений 2). || Укритий горбами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погорблений — ПОГО́РБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пого́рбити і пого́рбитися. Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (Гончар, II, 1959, 425); Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому...  Словник української мови в 11 томах