погорблений
ПОГО́РБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пого́рбити і пого́рбитися.
Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (Гончар, II, 1959, 425);
Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому, але ще дебелому дідові (Баш, Надія, 1960, 242).
2. у знач. прикм. Те саме, що зго́рблений 2.
*Образно. — Журавель уже полинув, Б’є сполоханим крилом, І погорблену хатину Вітер хиле за селом… (Нагн., Пісня.., 1949, 96);
// Укритий горбами.
Перед очима на мить з’являється погорблене кладовище (Стельмах, II, 1962, 196).
Словник української мови (СУМ-11)