погріти
ПОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., кого – що.
1. Гріти, зігрівати якийсь час.
Видно було по сліду, як бігла дівчинка за саньми, і доки вона добігла, і як верталася назад... Верталася, щоби погріти покинутого братця... (Г. Хоткевич);
На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці (І. Нечуй-Левицький);
Дітвора .. починала сміятися, а іноді і чубитись, безцеремонно стягувати з якогось щасливця чоботята, щоб і Ванько в них бодай трохи ноги погрів (М. Стельмах);
* Образно. Хоч би чим трохи одвести свою самотню душу, погріти одиноке серце (Панас Мирний).
2. розм. Ударами завдати болю, ушкоджень тіла; побити (у 1 знач.).
– Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)