погубитель

ПОГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., рідко.

Той, хто призводить до загибелі.

Тут лежить копитан [капітан], погубитель її (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. погубитель — погуби́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. погубитель — Згубач  Словник чужослів Павло Штепа
3. погубитель — Погубитель, -ля м. Погубитель, губитель. Тут лежить копитан, погубитель її. Кв.  Словник української мови Грінченка