погудка
ПОГУ́ДКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що наріка́ння.
Тяжко було слухати Галі такі погудки від матері, гірко було на душі від їх (Панас Мирний).
2. Те саме, що зві́стка 1.
Абсест сказав, яка погудка (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)