подзвінний

ПОДЗВІ́ННИЙ, а, церк.

1. Прикм. до по́дзвін 1.

2. у знач. ім. подзві́нне, ного, с. Те саме, що по́дзвін 2.

Вже сховала в скрині собі на смерть і намітку, й сорочку, і гроші на похорон, на свічки, на подзвінне (І. Нечуй-Левицький).

3. у знач. ім. подзві́нний, ного, ч. Той, хто робить подзвін (у 1 знач.), дзвонить по небіжчику.

А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень щодня (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. подзвінний — подзві́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подзвінний — Подзві́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. подзвінний — Подзвінний, -а, -е Относящійся къ звону по умершему. Употр. также какъ сущ. въ значеніи: человѣкъ, звенящій по умершему. А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень що-дня. Грин. III. 285.  Словник української мови Грінченка