подзвін
ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., церк.
1. Похоронний дзвін.
І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; .. та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Панас Мирний).
2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін.
Один дума, як би його Достроїть [добудувати] палати. Другий дума, як би його На подзвін придбати (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)