подзвін —
по́дзвін іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
подзвін —
(дзвін по небіжчику) подзвіння, як ім. подзвінне.
Словник синонімів Караванського
подзвін —
Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найменшого до найбільшого, а після удару у великий дзвін — в усі дзвони відразу, повторюючи це багато разів; перебір, поховальний дзвін; похоронний дзвін; погребальний дзвін
Словник церковно-обрядової термінології
подзвін —
[подзв'ін] -вону, м. (на) -вон'і, мн. -воние, -вон'іў
Орфоепічний словник української мови
подзвін —
-вону, ч., заст. 1》 Похоронний дзвін. 2》 Плата дзвонареві за похоронний дзвін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подзвін —
Вону, ч., інд.-авт. Ім. до подзвонювати. За частоколом років і зчастих бід, за німотою снів лягла долина. Мати і мосянжний ранковий подзвін од монастиря. (ЧТ:95).
Словник поетичної мови Василя Стуса
подзвін —
ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., церк. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; .. та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Панас Мирний). 2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін.
Словник української мови у 20 томах
подзвін —
(й) на по́дзвін не дба́ти. Ні про що не думати, не турбуватися про своє майбутнє. Коло вогню старий циган з люлькою куняє. Позирає на приблуду й на подзвін не дбає (Т. Шевченко).
Фразеологічний словник української мови
подзвін —
ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., заст. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п’яти; ..та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Мирний, III, 1954, 87). 2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін.
Словник української мови в 11 томах
подзвін —
По́дзвін, -вону м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине. Мир. Пов. II. 63.
Словник української мови Грінченка