подзвін

по́дзвін

Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найменшого до найбільшого, а після удару у великий дзвін — в усі дзвони відразу, повторюючи це багато разів; перебір, поховальний дзвін; похоронний дзвін; погребальний дзвін

Значення в інших словниках

1. подзвін — по́дзвін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. подзвін — (дзвін по небіжчику) подзвіння, як ім. подзвінне.  Словник синонімів Караванського
3. подзвін — див. луна  Словник синонімів Вусика
4. подзвін — [подзв'ін] -вону, м. (на) -вон'і, мн. -воние, -вон'іў  Орфоепічний словник української мови
5. подзвін — -вону, ч., заст. 1》 Похоронний дзвін. 2》 Плата дзвонареві за похоронний дзвін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. подзвін — Вону, ч., інд.-авт. Ім. до подзвонювати. За частоколом років і зчастих бід, за німотою снів лягла долина. Мати і мосянжний ранковий подзвін од монастиря. (ЧТ:95).  Словник поетичної мови Василя Стуса
7. подзвін — По́дзві́н, -во́ну; -во́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. подзвін — ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., церк. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; .. та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Панас Мирний). 2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін.  Словник української мови у 20 томах
9. подзвін — (й) на по́дзвін не дба́ти. Ні про що не думати, не турбуватися про своє майбутнє. Коло вогню старий циган з люлькою куняє. Позирає на приблуду й на подзвін не дбає (Т. Шевченко).  Фразеологічний словник української мови
10. подзвін — ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., заст. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п’яти; ..та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Мирний, III, 1954, 87). 2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін.  Словник української мови в 11 томах
11. подзвін — По́дзвін, -вону м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине. Мир. Пов. II. 63.  Словник української мови Грінченка