подружній
ПОДРУ́ЖНІЙ, я, є.
Прикм. до подру́жжя.
[Д. Жуан:] А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов'язків? (Леся Українка);
Перші тижні подружнього життя Ольги потонули в господарських турботах (Я. Галан);
В багатьох піснях фігурують ліричні образи закоханих хлопця й дівчини з їхніми чистими, щирими почуттями, з їхніми мріями про подружнє щастя (з наук. літ.);
Сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім'ї (А. Шиян);
// Належний подружжю (у 1 знач.).
Екбаль-ганем лежить на ліжку в подружній кімнаті (Леся Українка);
Всю середину кімнати займає подружнє ліжко (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)