подушитися
ПОДУШИ́ТИСЯ¹, ду́шимося, ду́шитеся, док.
1. Умертвити себе, здавлюючи горло й насильно припиняючи дихання (про всіх або багатьох).
А що вже лиха від нього [коханнячка]..! не перелічить ніхто, скільки потопилось, подушилось, пострілялося, порізалося від нього (Марко Вовчок).
2. Померти від нестачі повітря; задихнутися (про всіх або багатьох).
– Відвалили двері і найшли лиш трупики.., бідні небожата.., може, подушилися... (Мирослав Ірчан).
ПОДУШИ́ТИСЯ², душу́ся, ду́шишся, док.
Обприскатися духами, напахтити, надушити себе злегка.
Словник української мови (СУМ-20)