пожалітися
ПОЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.
Висловити невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.
Гірке життя давно минуло, і тепер їй [Тоні] просто ні на що пожалітися (В. Собко);
Навчав [пан], щоб осмілилась [Ївга] стать перед губернатором і пожалітись об своїй нужді (Г. Квітка-Основ'яненко);
– От я тобі раджу йти у волость, пожалітися, то все тобі вернуть [дядько і дядина] (Панас Мирний);
– То ви пожалійтесь на його [писаря] мировому посередникові (І. Нечуй-Левицький);
Та надало батюшці пожалітись кудись – учитель читає мужицькі газети й книжки (С. Васильченко);
– Геть, донощиця!.. Пожалілась на солдата, тепер хочеш мене зганьбити! (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)