пожар
ПОЖА́Р, а́ру́, мн., а́ри́, а́рі́в, ч.
Неконтрольований процес горіння, який супроводиться знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей; пожежа.
Аж глядь – у Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло (Л. Боровиковський);
Знищивши рослинний покрив лісу, низовий пожар зупинився на мить перед ялиновим насадженням (В. Гжицький);
Ляхи мерзли, а козаки Грілись на пожарі (Т. Шевченко);
Як тебе [пісне] почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар (Леся Українка);
Буду згадувать серця пожари, як на гору до неї я йшов... (В. Сосюра);
* Образно. Кров раптом залляла йому обличчя, .. а серед того пожару біліли жовтаві вуса і сердито плавали очі (М. Коцюбинський);
* У порівн. Невідворотно, як гнаний вітром степовий пожар, насувалося лихо (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)