пожарище

ПОЖАРИ́ЩЕ, а, с.

Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі; згарище, попелище.

В холодну ніч самотній мандрівець в глухім бору знайшов старе кострище: при місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Леся Українка);

Серед київських пожарищ і руїн .. важко було розшукати знайомий будинок (С. Журахович);

* Образно. – Хіба довго можна так жити? Це ж не життя, а якесь пожарище (А. Шиян).

ПОЖА́РИЩЕ, а, с.

Збільш. до пожа́р; велика пожежа.

Довго воно [село] зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого. Згоріло, зотліло (Т. Шевченко);

В очі йому вдарило сліпуче пожарище, нестерпне вогняне сяйво (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. пожарище — (спалене щось пожежею) згарище, попелище, розм. димовище.  Словник синонімів Полюги
2. пожарище — пожа́рище іменник середнього роду велика пожежа пожари́ще іменник середнього роду згарище  Орфографічний словник української мови
3. пожарище — I пож`арище-а, с. Збільш. до пожар; велика пожежа. II пожар`ище-а, с. Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожарище — Пожежа, пожещисько, пожежище, згарисько, згарище, попелище, димовище  Словник чужослів Павло Штепа
5. пожарище — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі).  Словник синонімів української мови
6. пожарище — Пожари́ще, -ща, -щу; -ри́ща, -ри́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пожарище — ПОЖА́РИЩЕ, а, с. Збільш. до пожа́р; велика пожежа. Довго воно [село] зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого. Згоріло, зотліло (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. пожарище — Пожари́ще, -ща с. = пожарина. Полилися ріки крови, пожар погасили, а німчики пожарище й сиріт поділили. Шевч. 237.  Словник української мови Грінченка