пожежний
ПОЖЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до поже́жа.
Вживання гасових ламп серед сухої пряжі та клоччя було заборонене через пожежну небезпеку (Ю. Смолич);
// Признач. для повідомлення про пожежу.
Владно вдарив на сполох мідний пожежний дзвін (О. Гончар);
// Признач. для гасіння пожежі.
Пожежні Розсохлися бочки (С. Олійник);
Пожежна команда;
// У якому зберігається знаряддя, признач. для гасіння пожежі.
По широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном .. сунули [люди] натовпом (А. Головко);
// Признач. для спостереження за виникненням пожежі.
– То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами (І. Нечуй-Левицький);
На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо (Григорій Тютюнник).
2. Стос. до пожежі.
Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)